Пенсія по втраті годувальника

Відповідно до законодавства, чинного в Україні, в разі загибелі військовослужбовців члени їх родин мають право на отримання пенсії в разі втрати годувальника. Ця можливість передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та розповсюджується на пенсії по втраті годувальника військовослужбовця також, якщо людину визнано зниклою безвісті в період бойових дій. Оскільки, на жаль, в реаліях сьогодення це питання набуло значної актуальності, розглянемо його основні положення.

При призначенні (переході) на пенсію в разі втрати годувальника зазвичай призначається 50% від пенсії померлого. Якщо йдеться про пенсії військових, то розмір пенсії становить від 30% до 70% грошового забезпечення, яке отримував військовослужбовець. Але ця сума не може бути менше, ніж два встановлених прожиткових мінімуми – зараз це 4722 грн. Якщо говорити про максимальний розмір пенсії, вона не має перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, яких визнано непрацездатними – ця сума дорівнює 23610 грн.

Хто має право на пенсію по втраті годувальника

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, а саме:

1. Батьки годувальника (або один із батьків), які після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, або є пенсіонерами чи особами з інвалідністю, або не працюють і здійснюють догляд за дитиною годувальника до досягнення нею 8 років
2. Чоловік або дружина, за умови, якщо вони

• досягли пенсійного віку,
• є особою з інвалідністю,
• мають статус непрацездатного,
• не працюють і здійснюють догляд за дитиною годувальника до досягнення нею 8 років,
• після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування.

3. Діти годувальника (це стосується також дітей, які народилися протягом 10 місяців після смерті батька), що помер:

• до повноліття, тобто до виповнення 18,
• діти старше 18 років, якщо вони набули статусу інваліда з дитинства,
• діти молодше 23 років, які навчаються на денній формі у будь-яких освітніх закладах: загальної середньої освіти, професійно-технічних закладах або ВНЗ,
• діти-сироти віком до 23 років, незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Також варто зазначити, що пасинки та падчерки (якщо вони не отримували аліментів від рідних батьків) і всиновлені діти мають право на виплати нарівні з рідними дітьми. Якщо в людини залишилися неповнолітні діти, вони зберігають право на виплати навіть у випадку їх всиновлення.

Особи, які отримують власні пенсіонні виплати, але здебільшого мали основне джерело засобів до існування у вигляді допомоги померлого годувальника, мають право перейти на його пенсію. Це положення розповсюджується також на вдів та вдівців військовослужбовців: дружина має право здійснити перехід на пенсію померлого чоловіка – військового пенсіонера, а чоловік, відповідно, отримувати пенсію дружини.

Щоб підтвердити знаходження на утриманні, можна отримати відповідну довідку в старостаті або у ЖЕКу. Якщо там відмовляють у наданні означеної довідки, необхідно звертатися до суду з заявою та наступними документами:

• копія свідоцтва про смерть годувальника,
• копія свідоцтва про укладення шлюбу,
• докази, які можуть підтвердити, що загиблий був основним утримувачем (це можуть бути довідки про доходи та розмір власної пенсії позивача, акти, документи й особисті та ділові листи),
• докази того, що матеріальні засоби, які заявник отримував від годувальника, були основним джерелом його існування: квитанції, що підтверджують власні витрати позивача, та документи, які демонструють отримання заявником фінансових коштів чи будь-якої іншої допомоги,
• довідку з вищеозначених органів, яка свідчить, що позивач звертався до них, але отримав відмову через відсутність даних,
• показання не менше 3-х свідків (сусідів, друзів, знайомих, які б підтвердили факт утримання).

Якщо йдеться про шлюб, який не було офіційно зареєстровано, потрібно встановлювати факт спільного проживання також у судовому порядку.